Хоча зранку небо заплакало рясним дощем, однак це аж ніяк не зашкодило мати гарний настрій тим, хто став до лав школярів та студентів. І це прочитувалося у їхній легкій ході, щирих емоціях, яскравих усмішках.

У непростий час війни прийшла до них пора навчання. Але передусім студенти на повні груди вдихають повітря, бо вже не в стінах гімназії чи ліцею, а на порозі самостійного життя. Все бачать в особливих кольорах і барвах. Попереду ще стільки непізнаного, прекрасного і захоплюючого. Головне - встигай насолодитися порою незабутньої юності у колі ровесників.

Зустріла на вулиці чотирьох подруг. Усі вони одержали «Свідоцтво про базову середню освіту з відзнакою». Ось така приємна несподіванка. Вони випромінювали радість. Здійснилася мрія кожної з них – троє прийшли на Перше вересня у самбірські заклади: двоє - фаховий педагогічний коледж ім. Івана Филипчака, обравши спеціальність вчителя початкових класів, а ще одна стала студенткою тепер вже Львівського обласного медичного фахового коледжу, відокремленою філією якого відтепер є колишній місцевий фаховий медичний коледж.

Не вагаючись, поспішили до фотографії, а потім було нетривале спілкування, бо у кожної  ще свої плани на передвечірній час. Говорили про себе і свої задуми щиро й відверто. Було й хвилювання, але його відкидали на задній план.

Усі четверо дівчат закінчили Городищенський ЗЗСО І-ІІ ступенів – комунальний заклад освіти Ралівської сільської територіальної громади. Троє подали документи у вказані вище навчальні заклади. 

Юля Міхура поступила у згаданий вище педколедж і з 1 вересня навчатиметься за спеціальністю А3 «Початкова освіта». Перш, ніж зробити вибір, – радилася з батьками та обрала саме його, бо він дає дуже високі знання. Познайомилася вже з деякими дівчатами, але найважливіше, що аналогічний вибір зробила і подруга Софія Павлів.  Тепер знову вчитимуться разом, але вже в коледжі на одному і тому ж факультеті. Софія Павлів закінчила Городищенський ЗЗСО, як і решта подруг, отримавши «Свідоцтво про базову середню освіту з відзнакою» (відповідно до реформи Міністерства освіти і науки України, традиційні золоті і срібні медалі було остаточно скасовано).

Улюблений предмет Софії Павлів – українська мова та українська література. Гарно писала твори і вирішила стати вчителькою початкових класів. Чи в подальшому здобуватиме вищу освіту? Відповіла: «Можливо». Орієнтиром до обрання цієї професії була любов до дітей і бажання їх навчити того, що сама знає і в перспективі передати ще набуті у коледжі знання. Говорить: хоче зробити вклад у майбутнє нашої нації. Професія вчителя завжди затребувана. Готова працювати у місті чи селі. 

Вероніка Матвіїшин розповіла: навчається у Ралівській школі в десятому А класі. Планує поглиблено вивчати математику, обравши такий профіль. Йде ще по старій програмі, а не НУШ, тож навчатиметься у школі 11 років. Ще наразі не визначилася, який фах до душі, але, мабуть, філологічного спрямування. Її цікавить переклад германських мов. Володіє досить добре англійською і німецькою мовами.

Городиська Христина – студентка першого курсу колишнього Самбірського медичного коледжу (тепер він у статусі відокремленої філії), який приєднали до «Львівського обласного медичного фахового коледжу». Навчатиметься за освітньою програмою «Лікувальна справа». Обрала медичну спеціальність, щоб в подальшому стати лікаркою.

Свою перспективу дівчата бачать аж ніяк не за кордоном, а саме в Україні. Позитивно відгукуються про здобуті на базі Городищенського ЗЗСО знання, однак, вважають, що замало уваги приділяється вивченню історії. Наперед нічого не загадують. Як буде – так буде. Село, місто – рідні околиці – найкраще, але, все залежить, як складуться обставини, що і визначать подальше життя.

Насправді хочеться побажати їм передусім, аби воно було під мирним небом України.

Щоб цьогорічний День знань простелив шлях до улюбленої професії і був добрим, світлим, неважким.